Центр Гармонія

Мир , Любов , Гармонія…

Розсилка заходів

Щоб отримувати інформацію
про заходи нашого центру,
введіть свій е-мейл та
натисніть кнопку "Підписатись"

  • Маленька святиня

Монастир у печерах

Галина ВДОВИЧЕНКО

Рукомиш часом порівнюють з французьким Люрдом — містом, де 150 років тому Діва Марія об’явилась дівчинці Бернадеті. Але про Рукомиш, що на Тернопільщині, коротко сказати дуже важко, незважаючи на певні аналогії зі скелями Люрду – так багато унікальних особливостей увібрало в себе це дивовижне місце.

Rukomush7

Рукомиш, р. Стрипа

 

Їхати треба до міста Бучача, а там – зорієнтуватися по карті або за дорожніми вказівниками. Рукомиш – у двох кілометрах від районного міста, фактично – його передмістя. Раз побуваєш у Рукомиші – тягнутиме сюди знов і знов. Не лише тому, що краєвиди зі скельних гір на річку Стрипу — неймовірної краси, а й завдяки гармонійному поєднанню кількох неповторних принад цієї місцевості.

Про деякі з них – у цьому репортажі.

У ХІІІ столітті в селі Рукомиші поселилися у скельних печерах ченці, які опинилися тут після того, як хан Батий в’їхав у Київ, в Храм Успіння Богородиці, на коні…

Rukomush1

З цього почав свою розповідь отець Михайло Суханець, священик церкви Св. Онуфрія — вона стоїть у цьому місці на березі Стрипи вже сотні років. Церква була зведена тут ще в ХV столітті. Згодом стару розібрали, і побудували нову – наприкінці ХVІІ століття.

Rukomush16

Рукомиш, церква св. Онуфрія

У радянські часи церкву закрили. Нещодавно, розповідає отець Михайло, тут побували львівські археологи й дуже багато цікавого встановили за допомогою приладів. Зокрема, підтвердили, що до кам’яної церкви на цьому подвір’ї була дерев’яна церква.

У церкві стоїть унікальна робота відомого майстра ХVІІІ століття Іоана-Георга Пінзеля – статуя св. Онуфрія.  Той, хто не має нагоди побувати у Рукомиші, може побачити копію скульптури у Львові, у палаці Потоцьких.

Rukomush10

Скульптура Іанна Пінзеля, св. Онуфрій

Скульптура колись прикрашала браму на вході до церкви і збереглася чудом. Біля фігури близько метра заввишки, зробленої з каменю – вапняку, можна стояти довго – настільки сильно тримає цей шедевр біля себе.

На горище церкви з дозволу господаря проходимо через вузький хід – там, нагорі, отець Михайло показує нам замуровані бокові ходи – вони ведуть у підземелля, а далі — на берег річки та в скелі. Стіни церкви — 1 метр і 62 сантиметри завширшки… Побудована вона з дукштина (по-науковому цей камінь називається травертин). На горищі добре видно, як колись усі деталі будівлі кріпилися лише дерев’яними кілками, без цвяхів… А внизу мене найбільше вразила кам’яна арка, особливо орнамент на ній…

Rukomush15

вхід, до скельного монастиря

У печерах поблизу церкви зберігся скельний монастирський храм. Був тут іконостас з каменю, були кам’яні царські ворота, що відчинялися…

Rukomush2

Алтар

— Маємо клопіт з тим скельним храмом, через те, що як робили взривні роботи на об’їзній дорозі, пішли тріщини по стінах, — розповідає отець Михайло. — Ми вже робили такі контрольні заміри – приклеювали до тріщин папір – наразі папір неушкоджений, тріщини не поглиблюються… З того часу, як колись дуже давно у цей скельний монастирський храм у Великодню п’ятницю люди почали заносити Плащаницю, з того часу цей храм називають ще й Божим Гробом. Коли я прийшов сюди на парафію у 1989 році, мені сказали: “У нас є Божий Гріб”. Я дуже здивувався – мене сюди привели, і в мене народилася ідея, яку я з людьми хочу реалізувати і залишити на теренах цієї святої землі. Коли є Божий Гріб, то повинна бути й дорога, яка привела Ісуса до Божого Гробу.

Rukomush3

Рукомиш, Хресна дорога

І ось ми вже чотирнадцятий рік будуємо цю Хресну дорогу. Щось муруємо, щось переробляємо, каплички встановлюємо. І, дякувати Богу, багато що вже зроблено. Без допомоги сторонніх людей ми би тієї справи не зробили.

У Рукомиш приходять прочани і нерідко ночують просто у скельному храмі або в інших печерах. Перед Успінням Божої Матері, перед 28 серпня, каже священик, тут голці нема де впасти, люди йдуть здалеку. Того року в хаті священика ночували 28 осіб, на підлозі, у веранді – всюди були люди… Багатьом, за словами отця, допомагає чудодійна вода. Минулого року з Коломиї привозив чоловік свою тещу, вона ледве дійшла до води… А цього року жінка прийшла своїми ногами, священик впевнений, що завдяки чудодійній силі святої води, яка стікає з-під скельного храму.

Вхід у церкву Св. Онуфрія захищений сигналізацією та сучасними металевими дверима. Їх встановила львівська фірма, яка терпляче чекає, поки церква остаточно розрахується за роботу…

На замовлення Миколи Потоцького свого часу була виготовлена не лише фігура св. Онуфрія, а й дзвін з написом “Для парафії Рукомиша, рік 1765”.

“Один негідник у радянські часи той дзвін розбив, — каже отець Михаїл. — Я навіть не знав, що найлегше дзвін розбити – якщо на нього надіти мішок і вдарити по нім. Давно нема того недоброго чоловіка, нехай Господь йому не пам’ятає. А дзвін намагалися реанімувати, і це тривалий час нікому не вдавалося, а нещодавно один чоловік – Василь Бабала, і капличку в нас поставив, і витратив понад тисячу доларів на “лікування” дзвону за вимогами мистецтва дзвонарного литва. Того голосу дзвін вже немає, але стоїть у строю, як старожил…”.

В середині церкви, під стіною, стоять відреставровані старовинні ікони-барельєфи. У радянські часи вони мали бути потрощені гусеницями трактора, але сторож позакидав ікони шифером та дахівкою, а тракторист трохи зверху поїздив, а сторож згодом відніс їх собі на горище. І дожив той чоловік до того часу, коли у Рукомиші почали будувати Хресну дорогу. Прийшов він до священика і сказав: маю для вас початок. Образи відвезли у Тернопіль на реставрацію і тепер їх закладають на Хресній дорозі… Останній буде у Божому Гробі – у Скельному монастирі.

Володимира СИВАНИЧА
с. Рукомиш

Рукомиш фотогалерея

Центр “Гармонія» запрошує до паломництв святинями нашого краю.
Контакти: тел.  0685 79 72 79, е-мейл: harmoniya.org@gmail.com