Центр Гармонія

Мир , Любов , Гармонія…

Розсилка заходів

Щоб отримувати інформацію
про заходи нашого центру,
введіть свій е-мейл та
натисніть кнопку "Підписатись"

  • Маленька святиня


Скажи собі …

Я буду Сонцем –

Щоб світити у темряві людських думок !

Я буду Місяцем небесним –

Щоби торкатися нічних зірок !

Я буду Вітром –

Щоб проникати у недосяжну далечінь казок !

Я буду краплею Дощу –

Щоб оживляти цілющою водою сушу !

Я буду Полум’ям –

Щоб не згасати в стремліннях помислів ясних !

Я буду Музою –

Щоб награвати мелодії небесних тіл !

Я буду Річкою –

Щоб мандрувати у просторі Земних красот !

Я буду Тишею –

Щоб промовляти безмовно Мудрість і Добро !

Я буду Небом –

Щоби вітати світанок мрій і небосхил думок !

Я буду Словом –

Щоб дарувати молитву Богу про мою Любов !

Я буду Скелею –

Щоб споглядати буття земне впродовж віків !

Не буду я блукати, а буду просто йти

І досягати невіданих мені висот !

Я буду просто жити, щоб в радості красу творити

Й говіти помислом Добра !

24.04.06

Бажаю…

Легкого вітру обіймання,

Цілунку крапельки роси,

Гарячий опік від сльози, яка благатиме:  — “Не йди !”

Тепла від Серця, що блукає

І довго так Тебе шукає

По закутках чужих світів !

Промінчика веселого на вдачу,

Який розбудить Радість на Душі

І Світлом розіллється по Землі !

Бажаю

Такого часу, щоб віддати усе,  що є в Тобі !

Й Любові власної прозріння

І не скорішого плоті старіння !

24.04.06

ЖИВИ ЦІКАВО!

Як в житті по різному буває –

Хтось когось то лає, то картає,

А когось – з любов’ю світ весь  обіймає!

Десь комусь так холодно і млосно,

А комусь і погляду достатньо,

Щоби запалати світлом ясним!

Так чомусь по різному буває —

В когось Серце б’ється і страждає,

Долі й Щастя все шукає.

А у когось Воно ясно сяє

І добром, любов’ю розмовляє,

Й білим світлом ніжно огортає.

Так! В  житті усе минає,

І на місці не стоїть, і не згасає,

Тільки форму різну набуває.

Так в житті по різному буває:

Біле – чорне, тепле і холодне,

Рідне і таке порожнє, мов безодня.

Так! В житті по різному буває.

Кожен Щастя й Долю з нас шукає.

А вона далеко не блукає –

В Серці нашому так мирно нас чекає!

І одна Гармонія дорогу знає

В світ божественних Небес!

Так! Життя лише тоді цікаве –

коли в ньому все по різному буває!

19.07.06.

На березі Інгула

Думки,  немов ріка,  що пропливає –

на місці не стоїть і не зникає!

Як хвиля  гребінь свій міняє –

Так чоловік у помислах блукає.

Душа людська, мов дно ріки –

То мілина, а то безмірна глибина,

А то неначе хвиля: об каміння б’ється

І до дна низин пірнає.

То блиском світла осліпляє

Й на крилах щастя в небо підіймає!

Та сумно тим,  кого земля  тримає

І буднів суєта не відпускає.

У кожного є крила,  щоб літати

Лиш треба силу вітру подолати

Та Серце в клітці не тримати,

І як ріка –  по світу мандрувати.

Миколаїв, 18.07.06

Як було б …!

Як на світі було б легко жити –

Якби кожен вмів любити

Ближнього, так як себе !?

Як було би легко працювати –

Якби не вміли докоряти

І на когось в гніві не кивати !?

Як би ми до мрій своїх літали –

Якби ми очі свої закривали

На неспокій, пустоту буття !?

Як би ми багато знали –

Якби самі не занедбали

Знання минулих поколінь !?

Які були би ми багаті –

Якби не лінувались здобувати

Коштовності духовного життя!?

Є все, щоб в мирі з Богом жити –

Тільки, те  гальмуюче  «ЯКБИ»,

Мусимо самі — до попелу спалити!

18.08.06

Бережи дароване…

Для чого ми живемо?

Куди ми йдемо?

Чому так щастя всі шукаємо?

А все тому, що ми не знаємо,

Що все це ми від Бога маємо –

Лише від зла не вберігаємо!

А скільки сил ми затрачаємо

І блага всі земні скупляємо

Для особливого і довгого життя…?!

І зовсім ми не помічаємо,

Що більше ми втрачаємо

Багатств духовного життя .

10.08.06

МАМІ

Дякуємо, Мамо, Тобі за турботу!

За те, що в кожну мить готова нас Ти захистити

теплом Душі та світлом Серця,

від кривди й гіркоти мирської !

За те, що вчила нас не тліти, а щирістю, добром горіти!

За те, що в Бога Ти для нас молила

щасливу долю і земну дорогу, яка прямує просто в Небеса!

За те, що без жалю на себе покладала

всю наших буднів суєту і нам за це не докоряла!

За те, що без вагань, життя своє готова нам віддати

і навіть в Бога не спитатися – “ Чому?”

Немає слів подяки за те, що дарувала нам життя,

бо не слова, а тільки наші вчинки

розкажуть –  що не марно прожила!

11.08.06

Як на небі , так і на землі…!

Живіте Небом на Землі –

І будете щасливі!

Горіть вогнем Любові –

І будете нетлінні!

Відкрийте Серце для людей –

І будете Ви вільні!

Даруйте ворогу тепло душі –

І будете прощенні!

Позбавтесь розкоші в житті –

І будете багаті!

Відкиньте гнів гіркий  образ –

І буде просвітління!

Залиште сумніви та страх –

Й укріпитесь у Вірі!

Творіть Добро людське –

І будете спасенні !

Вручіте Богові себе –

І будете блаженні!

Молитву з серця промовляйте –

І правди мудрість не затьмарте!

17.08.06

Глибина твоїх очей

Теплі промені Твоїх очей

Світлим блиском і ясним вогнем

Зігрівають світ в ту мить,

Коли думками линеш до дітей.

Тоді тягар, який гнітив Тебе

Ти з легкістю скидаєш із плечей,

Втому ти знімаєш із жадаючих очей,

З яких не тільки гнів, а і добро іде.

Сивиною у Твоїх очах

Намальоване синівське почуття,

Коли жалібною піснею лунає

Мамин голос з мудрістю порад.

Ніжні промені з твоїх очей

Лагідним струмочком омивають,

Тоді, коли ти Серцем досягаєш

Безмежної енергії Єдиної своєї.

Тоді всім тілом оживаєш

Та сам того не помічаєш,

Якою силою наділений твій Дух.

Хоч ти його бажанням послабляєш –

Він проситься сягнуть Небес,

Щоб вільно з Всесвітом з’єднатись

І в вічність  посмішку послати

З потоком відчуття божеств!

19.08.06

Неси сам хрест…

Тяжкий у кожного свій Хрест,

Чужий – той зовсім не під силу.

Та  з  кожного нашого хреста

Частинка впала не легка

На спину Божому Сину.

Без нарікань Він це прийняв,

Скривавленим усе підняв

Й Отцю краплину кожну передав.

Як цінний скарб весь час оберігав

Ту ношу,  що люд весь не здолав.

А нас і далі злий тягар згинає

І ми то йдемо, то повземо,

То низько-низько упадемо.

І далі кривду Йому чинимо,

Бо не у Нім ми правду бачимо.

Так довго будемо страждати,

І в темряві  добра шукати,

Аж доки гречні не будемо

До Бога силу думки направляти –

Терпінням  гіркоту сумлінь долати.

Монастирок, 20.08.06

Єдиному!

Живу я думкою одною –

Щоб не на день і не на два

Щасливою була Твоя душа

Й заповнена була вона лиш мною!

Живу я мрією такою –

Щоби у вічному спокою

Не відпускав мої долоні

І світлим поглядом ласкав !

Бажаю я такої днини –

Щоб не приходили хвилини

Невіри, що я не Твоя,

Бо Я єдина половинка Твоя!

Бажаю я з одним Тобою

Сягнути краю голубого

Й лунати піснею зірок

У ніжнім  прсторі хмарок!

22.08.06.

Незавершена розмова…

Так багато слів в душі моїй для Тебе…

Не вистачить життя земного,

Щоб навіть без зупину їх промовлять!

Лиш Серце возвеличенеє Богом

Спроможне безвідмовно все прийнять.

Не хочеться страждать і навіть плакать,

І смутком стан свій наповняти,

Бо не загасне, не зітреться згадка

Про те тепло, яке змогли віддати.

Бо Це не все, бо це найменша пташка,

Якій вдалося вільно політать.

То ж не ламай Душі своєї крила

І сіть неволі їй не розставляй,

А вітром стань й здіймися в небо стрімко,

Щоб смак Любові скоштувать!

20.07.06

Тобі все під силу !

Немає у житті такого,

Що не під силу  кожному із нас.

Бог дав Людині думку,

Від кольору якої  і  творяться дива.

Він Серця свого жар віддав без жалю,

Щоби не загасла жодна іскорка життя.

Ніхто з нас не обділений Любов’ю:

Бог дарував її без міри

І  кожному заповідав – “Роби так сам!”

У кожного є світла Доля,

По якій  пряма до Бога  є дорога –

Та жаль — не кожен нею йде.

09.08.06

Даючи  —  береш !

І жебраку треба сміливість мати ,

Щоби для милостині руку простягати,

І не боятися, що люто можуть

Словом покарати ті, які і просять,

І беруть, і ганять тих, кому дають.

Достойно працею найкраще заробляти,

Чим кланяючись чекати щедрої руки !

Відкритістю не підпускати, ані на крок,

Як скупості, так і байдужості –

Не бажаного Богу нищення Душі.

Кожному сміливість треба мати,

Щоб кланяючись, останнє дарувати

І знати: що над багатством панувати

Та славу Вічності придбати зможе той,

Хто руку буде протягати  — даючи!

24.08.06

Для  ТАТА …!

Не забути, тату, Твої руки,

Мозолисті та натруджені життям,

Яке нащадкам у віки, Ти будував,

Та добром в майбутнє передав.

Не забути батьківські долоні,

Які гріють силою тепла Любові

В сутінках холодної пітьми

Та жартують, граючись з дітьми.

Хочеться дитинством притулитись,

До колючої не голенням щоки,

Посмішка, з якої збереглася

До посрібленої часом сивини.

Хочеться  нам  щиросердно привітати

Тебе із досвідом досягнутих років,

І побажати – здоровим  довго працювати,

Не знати смутку, всяких бід і гіркоти !

Учителеві.

Ти йдеш по своєму шляху,

А я, тільки торкаюсь краю

Порогу Твоєї дивної дороги.

Ти йдеш, Ти на своїй дорозі

І зупинитися на ній не зможеш.

Як наздогнать Тебе хотілось !

Спинити погляд і відкинуть

Гнітючих помислів сумління:

Що не сягне моя стежина

Безмежності Твоїх доріг!

Тебе не чую, але знаю,

Що терпеливо Ти чекаєш,

І наполегливо навчаєш –

На півпуті не зупинятись

І не боятись лишити страх

Душі з невіданих часів!

Ти помагаєш відкрити досвід

Поколінь в глибокій пам’яті своїй,

І виринути з забуття

Далеко втраченого відчуття,

Щоби зустріти своє Вище «Я»

У погляді божественного пізнання!

Рідному брату!

Не має у житті моєму

Людини ближчої від Тебе!

І слів не треба, щоб почути

Усе, що хочеш Ти сказати –

Бо діти ми одного батька й мати,

Одного дерева ми гілля,

В якого є  міцне коріння,

Яке у древності своїй

Сягає тисячі століть.

Ніяка сила не зламає,

Не спалить і не порубає

Віками зрощене добро,

Яке з зернини проросло

І в чистоті й любові,

У глибину й на зовні

Творіння Вищого несло.

Міцнішим стане дерево родини

В саду, де з Бога насінини

Такі ж дерева проросли,

Й плоди живі та соковиті

У світ божественний несли!

Для брата,народженому в “сорочці”

З Днем Ангела!

Не випадково нарекли

Первінця свого батьки ім’ям Микола,

Ім’ям цим в світ йому віддали

Збережений талант дідами.

І силу волі направляли,

До неба погляд спрямували,

Людей любити поучали.

З народження, дитині

Сорочку білу дарували,

Щоб зла в життя не допускала

І щоразу біди всякі

Від душі назавжди проганяла.

Не сплямувати білизну її

З роками наказувала мама,

Хоча не раз сама змивала

Плями молитвами й сльозами.

Лише узори дозволяла вишивати

Нитками з серця, щоб у небо

Дітям зміг Ти спакувати

Всю чистоту яскравості творіння.

Тож не скидай Ти спадок

Найріднішого  коріння

І майструй думками чудо,

Щоб міцніло молоденьке гілля!

Грудень, 2006р.

Для Іри

Подрузі !

Світлою була та мить,

Коли пізнали дружбу ми.

Не думали і не гадали,

Що доля нам приготувала

Всепересічені путі

Й назавжди нитки посплітала

Мереживом студентської пори.

Невпинно роки протекли

І дітки неба досягли,

А ми і дальше молоді,

З азартом мрії у душі –

Не згаснути у дружбі нашій

І струни серця не порвати,

А тільки світлий приклад дати –

Як можна різне поєднати

Візерунком незвичайної краси!

Листопад, 2006

З “Перлини” .

Піна моря берег накриває

І “Перлину “ ніжно обіймає.

А Гніздо все Ластівку чекає

Й з дня на день гостей приймає,

З скелею щоденно розмовляє

І легенди їй розповідає.

Вітру голосом співає про дельфінів,

Які по морю пролітають

Нерушимість кам’янистих гір минають.

А вітрила і собі гуляють,

Трепетом крила вітають

Кружляння чайки чи орла,

Який землі не покидає,

Про небо мрію не лишає

І думу смутную гадає:

“Чому Гніздо все Ластівку чекає?”

Тим часом лайнер хриплим голосом

Зітхає і поважно воду розсуває

Ніби глибині сказати має –

Що рідніше дому не буває, хоча

Гніздо прийняти всіх не відмовляє!

Жовтень, 2006

Голос Ай-Петрі.

Живи !

Вмирати не спіши!

У гору впевнено іди

І Землю до Небес здійми!

З висоти — низини оціни,

Маяком у чорній темряві світи!

Поглядом Орла добро лови,

Силою  Гори — зло не допусти!

На вітрилах, мов на крилах –

Долею життя пливи!

Море ніжності збери,

Бога Серцем обійми!

Саме так, спочинок  в

Вічності   прийми!

Вересень, 2006

Душа мовчить.

Вона говорить тоді,

Коли болить,

Коли прожити може

Все те, про що їй Світ  говорить!

Настрій моря.

Захвилювалось море, Що осені простори

Змінили літа пору.

Здійняло хвилі вгору

І голосом прибою Звістило, що в двобою

Програють безтурботні

Веселки теплі нотки.

Жовтень, 2006

«Перлина»

Надія

Надія в кожного своя,

Але завжди однакова Вона –

Весела, жвава і спритна!

Надія – це вогонь життя,

Який палає почуттям!

Надія –це Землі багатство,

Яке дарує людям Щастя!

Надія – сонячне проміння,

Що посмішкою гріє в дні  сумління!

Надія – це повітря свіжий подив,

Що наповняє кожну мить буття

Любов’ю й Вірою благою !

Надія –це подруга моя –

Завжди надійна і окрилена

Небесним ангельським добром !

09.12.2006

Похресниці

Євгенія   & Анастасія  –

з рук Бога прийнята дитина.

Для чого послана Вона –

Розкаже з часом нам Сама.

А на початку власної дороги

Вона долає вперто всі негоди.

І часто настрій підіймає у тих,

Хто в чомусь сумнів має.

Росте на втіху всій родині,

Й намірення її єдині:  –

Людські бажання змалювати

Й в небесний край їх спрямувати,

Щоб з Бога ласкою побудувати

Невідану країну власної Душі !

12.12.2006